Полтавська битва

Узагальнена інформація про Полтавську битву та її наслідки для України

Полтавська битва

Після надзвичайно виснажливої зими 1708-1709рр. та військових невдач, становище шведської армії на Україні стало доволі складним. В кінці квітня 1709р. Карл XII підійшов до фортеці Полтава і взяв її у облогу.  Шведський король мав 31,000 вояків, частина яких знаходилася у облогових траншеях та охороняла підступи до фортеці з боку річки Ворскли. Росіяни мали 49,000 війська і близько 130 гармат, що давало їм відчутну чисельну перевагу напередодні битви. На початку червня цар Петро I повернувся з поїздки до фортеці Азов і прибув до табору своєї армії. На військовій нараді було прийнято рішення про форсування Ворскли. 20 червня основні сили російської армії перейшли на правий берег біля Петрівки та Семенівки. Невдовзі армія почала рухатись на південь і збудувала укріплений табір поблизу селища Яківці. Перед табором лежало поле завширшки у 1 км., за яким починався Будищанський ліс. На південь від табору знаходився Яківчанський ліс із заболоченими низинами, численними струмками та озерцями. Прохід між цими лісами до укріпленого табору росіяни захистили системою з 10 редутів,  земляних оборонних споруд з високими валами, брустверами для залоги, оточених з усіх боків ровами.

Гарнізон редутів складався з 8 батальйонів піхоти (4000 солдат) та 16 гармат. Напередодні битви, під час перевірки шведських укріплень на південь від Полтави Карл XII був поранений у ногу. Ця подія негативно вплинула на моральний дух армії, для якої король ототожнювався із талісманом перемоги. Номінально залишившись головнокомандуючим, Карл XII передав усі повноваження  фельдмаршалу Реншельду. Шведський план дій щодо вирішальної битви був простий. Армія мала підійти до редутів під покровом ночі і пройти їх з мінімальними втратами. Кіннота повинна була напасти на ворожу кінноту, зосереджену позаду редутів. Піхота генерала Левенгаупта, пробившись крізь редути, мала напасти на укріплений табір росіян. Шведська піхота почала рух о першій годині ночі. 18 батальйонів були розділені на чотири колони, які мала підтримувати кіннота та батарея з чотирьох полкових гармат. Місце зосередження знаходилося на відстані кілометра від першого російського редуту, з якого доносилися шурхіт лопат і стукіт сокир. Кавалерія запізнилася більше ніж на дві години, і коли уся армія нарешті почала шикуватися у бойовий порядок, вже почало розвиднятися. Фактор несподіванки було втрачено, втім король прийняв рішення будь-що атакувати. Була четверта година ранку. Битва почалася.

Наступ на лінію редутів був швидкий. Перші два недобудовані редути шведи захопили швидко, а усю залогу вирізали. Здавалося, що наступ просувається успішно, втім усі спроби оволодіти третім редутом, оборона якого була організована належним чином, виявилися марними. Найбільших втрат на першому етапі битви шведи зазнали саме біля нього. За свідченнями очевидців, рів навколо редуту був вщент заповнений тилами вбитих солдатів. В той же час шведській кавалерії вдалося зламати опір кавалерії супротивника на обох флангах та примусити її відступити. Одночасно з цим піхота під командуванням генерала Левенгаупта успішно розвивала атаку і впритул наблизилася до валів російського табору. Несподівано шведська кавалерія обох крил і піхота Левенгаупта отримали наказ Реншельда припинити наступ та відійти на захід в бік Будищанського лісу. Ситуацію суттєво ускладнила та обставина, що третина шведської піхоти під командою генерала Рооса відірвалася від основних сил, потрапила у пастку і була практично повністю знищена росіянами. Сам Роос із залишками своїх підрозділів відступив до покинутого шведського шанцю на схід від фортеці, де невдовзі капітулював. Час спливав, підрозділи Роса не з’являлися, а тим часом росіяни за наказом царя почали виходити з табору та шикуватися у бойовий порядок. Через значну чисельну перевагу, армія Петра I мала лінію фронту на 400-500 метрів ширшу за лінію фронту супротивника. Крім того, шведська кавалерія не змогла розташуватися на флангах і опинилася позаду піхоти у скупченні та безладді. Близько 10 години ранку шведи рушили назустріч ворогу. Коли супротивників розділяло менше 200 метрів, російська артилерія відкрила вогонь картеччю, наносячи ворогу дуже великих втрат. В той час, як шведська піхота правого флангу спромоглася відтіснити росіян і наблизитись до їх укріпленого табору, на лівому фланзі кіннота росіян почала охоплювати шведські війська. Усі спроби шведської кавалерії допомогти уникнути оточення виявилися марними. Солдати Карла XII почала тікати з поля бою. До 11 години ранку битва закінчилась цілковитою поразкою шведського війська. У Полтавській битві вони втратили близько 6900 чоловік вбитими та пораненими. У полон потрапило 2800 чоловік, серед яких були фельдмаршал Реншельд, перший міністр Швеції граф Піпер, багато генералів та офіцерів. Втрати російської армії становили 1345 чоловік вбитими і 3290 чоловік пораненими. Облогу з фортеці Полтава було знято. Рештки шведського війська відступили до Пушкарівки, де знаходився обоз, а потім рушили на південь до Дніпра. Так закінчилася вирішальна битва Великої Північної війни.

Деякі трофеї, захоплені російською армією в Полтавській битві, в тому числі холодна і вогнепальна зброя, прапори, барабани і труби, були пізніше передані до Кремлівської Збройової Палати  За матеріалами сайту

http://www.battle.poltava.ua/ukrainian/history.htm