Союз зі
Королівством Швеція
Загальне невдоволення штовхнуло Мазепу шукати іншого
патрона. Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став
погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся за допомогою до Петра I. Цар, чекаючи наступу шведів,
відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш».
Після того, як Мазепа переконався в тому, що цар нищить
основи української державності, він вирішив використати умови, створені Північною війною(1700—1721 рр.)
для розв'язання державницьких проблем іншим шляхом. Цар порушив зобов'язання
обороняти Україну від ненависних поляків, що було основою угоди 1654 року,
український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність
цареві. 7 листопада (28 жовтня) 1708 року,
коли Карл XII, який ішов на Москву, завернув в Україну, Мазепа, в надії
запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько
3 тисяч козаків і провідних членів старшини.
Мазепа звернувся до війська з яскравою промовою: Братія,
прийшла наша пора; скористаємось цим випадком: помстимося москалям за їх
тривале насилля над нами, за всі скоєні ними жорстокості й несправедливості,
збережемо на майбутні часи нашу свободу і права козацькі од їх посягань! Ось
коли надійшов час скинути з себе їх остогидле ярмо й зробити нашу Україну
країною вільною й ні від кого не залежною.
За словами Пилипа Орлика (в меморіалі «Déduction
des droits de l'Ukraine» — «Вивід прав України», складеному 1712 року),
зміст угоди 1708 року був такий: Україна і землі, до неї прилучені, мають
бути вільними й незалежними; король шведський зобов'язується оберігати їх від
усіх ворогів; зокрема, король має вислати туди негайно помічні війська, коли
того буде вимагати потреба та коли цього будуть домагатися гетьман та його
Стани (Etats). Усе завойоване на території Московії, але колись належне «руському»
(українському) народові, має бути повернене до Князівства українського; Мазепа
мав бути князем українським або гетьманом довічним; після його смерті
Генеральна Рада («Стани») мала обрати нового гетьмана; король шведський не має
права привласнювати собі ані титулу, ні герба Князівства Українського. Нарешті,
для забезпечення цієї угоди та в інтересах безпеки (шведського війська) на
території України на весь час війни передаються шведам міста Стародуб, Мглин,
Батурин, Гадяч і Полтава.
Через кілька днів після переходу Мазепи до
шведів на гетьманову столицю Батурин напав командувач
московитськими військами в Україні князь Меншиков, вирізав
усіх жителів: 6 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Звістка про бойню в Батурині, терор, що його розпочали в
Україні війська Московії, заарештовуючи й страчуючи за найменшою підозрою в
симпатіях до Івана Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних прибічників
гетьмана. Цар наказав старшині, що не пішла за Мазепою, обрати нового
гетьмана; 11 листопада1708 року
ним став Іван Скоропадський.
Приклад Батурина, жорстокість московитських військ
негативно сприймалися українцями, водночас протестанти-шведи викликали в них
настороженість; більшість українського населення не захотіла підтримати Мазепу.
Єдиною значною групою українського населення, що стала на бік гетьмана, були
запорожці (часто сварилися з ним за потурання старшині, та вважали Мазепу
меншим злом у порівнянні з царем). За це рішення вони дорого заплатили: у
травні 1709 року московські війська здійснили каральну експедицію, знищили ряд українських
поселень, і зруйнували Запорізьку Січ,
після чого цар видав постійно чинний наказ страчувати на місці кожного
пійманого запорожця.
Протягом осені, зими, весни 1708–1709 років
військові сили суперників маневрували, прагнучи знайти для себе стратегічно
вигідні позиції та заручитися підтримкою українського населення. Нарешті 27 червня 1709 року
відбулася Полтавська битва.
Переможцем у ній вийшло Московське царство, у результаті чого провалилися плани
Шведської імперії підпорядкувати собі Північну Європу; Московія забезпечила
собі контроль над узбережжям Балтійського моря, почала
перетворюватися на могутню європейську державу.
Немає коментарів:
Дописати коментар