Історична довідка. Карл ХІІ

Карл ХІІ (1682-1718) — шведський король (1697-1718), представник Пфальцської династії. Син данської принцеси Ульрики Елеонори і короля Карла ХІ. В одинадцятирічному віці залишився без матері. Хлопчикавиховував батько, під наглядом якого він здобував й освіту. Світогляд юного принца формувався під впливом його наставника — єпископа Еріка Бенцеліуса, через що юнак виріс надзвичайно побожним. Карл рано виявив схильність до військової справи і, як наслідок, аскетично-спартанського способу життя. По смерті батька навесні 1697 р. він посів королівський престол.Правління Карла ХІІ започаткувало режим одноосібного правління, коли король намагався позбутися впливу двірських партій і станово-представницького парламенту — риксдагу. Також молодий монарх відмовився одружуватися відповідно до потреб династичних стратегій свого роду, оскільки прагнув здійснювати самостійну зовнішню політику.Від початку Північної війни (1700-1721) і до кінця свого життя король перебував у воєнних походах та на чужині, намагаючись посилити позиції Швеції на європейській арені. Після переможних кампаній у Ліфляндії (1700), Польщі та Саксонії (1701-1707), а також нещасливої Полтавської битви (1709) Карл опинився у вигнанні в Бендерах, де перебував до 1714 р., безуспішно намагаючись утворити велику антиросійську коаліцію. Не досягши своєї мети, король таємно повернувся до Швеції, аби продовжити війну. Проте за час його відсутності країна, виснажена фінансово й економічно, змінилася. При дворі зростало невдоволення авантюрною й небезпечною, з точки зору можновладців, воєнною політикою короля, яке посилилось внаслідок невдалих експедицій до Норвегії 1715-1717 рр. Карл ХІІ загинув під час облоги фортеці Фредрикстен у листопаді 1718 року.